Театри Тульчина

         Займаючись фотоісторією нашого міста, останнім часом потрапляють мені фотографії з зображеннями театру, розташованого за будинком культури. А після спілкувань з ветераном ВВВ Безсонним Андрієм Олексійовичем, який любязно надав історичні матеріали по Тульчину, мене зацікавила тема дії театрів в нашому історичному місті.

         Перша історична згадка про дійсний театр з постійними виставами походить від часів панування (1775р.) Станіслава Фелікса Потоцького. Вказана особа обладала кипучою енергією великого любителя садівництва, охоти, сільського господарства, верхової ізди, а ткож танців. Театральні вистави проходили в театрі, що входив до маєтку Потоцьких. В приміщені, де розміщався манеж та театр, керувала Юзефіна Потоцька, яка захоплювалась живописом та писала водевілі. До театру тих часів був прибудований “флигель на улице” – гауптвахта – головне караульне приміщення надворного війська, як при королівській резиденції.

         Під час перебування в Тульчині М.Д.Леонтовича, театральні вистави проходили в приміщенні жіночого єпархіального училища.

         Після революційних дій та після приходу Радянської влади, багато було руйнівних дій культури. Лише з зими 1922р. в тульіні почали діяти 3 клуби, театр та кінотеатр. Приміщення театру та кінотеатру були в жахливому стані, як і вся країна після довгої війни. І от, 25 лютого 1930 року, за клопотанням Тульчинської Міської Ради, окружний виконком депутатів трудящих передав закриту церкву (Христо-Різдвяний собор) під театр. На переобладння церкви в театр було віділено 60 тис. крб., згідно протоколу №33 засідіння президії Тульчинського окрвиконкому. Приміщення церкви існувало театром до 1946 року, після передачі її, як Будинку культури.

         В кінці 30-х років молодіжна організація ВЛКСМ, за підтримки місцевих органів виконавчої влади, провели роботи по впорядкуванні парку культури та відпочинку (зараз за будинком культури) і спорудила невеликий дерев‘яний літіній театр, де наряду з виставами, проходили прокати кінострічок. Вказаний літній театр після окупації Тульчина німецько-румунськими військами, був використаний під гараж ворожої техніки.

         В кінці 1950-х років на місці літнього театру було споруджено відкриту літню естраду, з великою кількість лавок. Моя бабуся проживала поруч і моє дитинство було охоплено літніми виставами та прокатами мультфільмів. Поруч були дитячі металеві гойдалки-лодочки, відкрите кафе “Алые паруса”, а пізніше спорудили карусель. Функції вказаної літньої естради відійшла сама собою, після спорудження в м.Тульчині кінотеатру ім.Шевченка та Будинку культури, які працюють сьогодні. 2003 рік названо роком культури в Україні і я особисто висловлюю свою вдячність парцівникам культури, які своєю працею приносять людям радість.