Останнім часом увагу засобів масової інформації та громадськості привертає цікава для суспільства тема – історія нашого краю. Привернула вона і мене, а саме: потрапила мені старовинна фотографія про нашу пожежну частину, яка була розташована на місці сучасного “Ощадбанку”. Продовжуючи зацікавленість до фото, працівники Тульчинського РВ ГУМНС (С.В.Рудик та О.І.Козюма) і ветеран тульчинської пожежної частини Ю.І.Петровський, надали історичну довідку про розвиток пожежної охорони міста Тульчина.

                Отже, у 1907 році Тульчинською містечковою управою (голова управи відставний генерал Яношов) та по ініціативі членів управи зубного лікаря Шаргородського, було організовано при містечковій поліцейській управі добровільне пожежне товариство, при якому члени товариства поділялися на активних та почесних. Активні члени товариства сплачували членські внески один карбованець в рік, а почесні члени сплачували членські внески по 3 карбованці в рік. На зібрані суми з членських та вступних внесків утримували постійний штат рядового складу з п‘яти чоловік та одного чоловіка - брандмейстера.

                В той час на озброєнні добровільного пожежного товариства м.Тульчина було п‘ять коней, насосно-лінійний хід один,  парокінна бочка одна та однокінних дві. При поліцейському управлінні за кошти зібрані з населення побудовано дерев‘яно-вальковане одноповерхове депо, з дерев‘яною чотирьох поверховою спостережною вежею,  остання в 1912 році згоріла від підпалу. Добровільне пожежне товариство м.Тульчина проіснувало до 1918 року, після чого разом із бойовою частиною самоліквідувалося.

                З встановленням Радянської влади, як в Україні, так і в Тульчині, пожежна охорона не мала ані єдиної форми, ані особових знаків відмінності. Не було затверджено документів, які б регламентували відносини працівників та внутрішню організацію пожежної служби, тож діяла схема пожежної охорони, яка застосовувалась за царської Росії. У містах загальне керівництво пожежною командою здійснювали старші брандмейстери або брандмайори. Тому, в 1921 році міськкомунгоспом при повітовій системі керівництва організовано в м.Тульчині міську пожежну команду з особовим складом, рядових бійців 5 чоловік та начальник Державного пожежного нагляду – 1 чоловік.

                Для озброєння Державної пожежної команди пожежним інвентарем Повітовим Виконкомом відібрано з Немирівської ДПК насосно-лінійний хід, висувну 3-х колінну драбину і один трубобочковий хід. Частину пожежного обозу було придбано на місці. Начальником Державної пожежної команди з 1925 по 1940 роки був тов. Агеєв.

                У 1928-1929 роках Тульчинським міськкомунгоспом через Окружну будівельну контору в місті побудовано кам‘яне пожежне депо, розраховане на 8 бойових одиниць та необхідними службовими приміщеннями. Вказана будівля використовується за призначенням по сьогоднішній день (зараз там розташовано Тульчинський районний відділ ГУ МНС України в Вінницькій області).

                У 1934 році по постанові Уряду, місцева пожежна, міськкомунгоспом передана підвідомчо органам НКВС. В 1937 році Державна пожежна команда отримала на озброєння автонасос “АМО-Ф-15” та автонасос сільського типу. У 1938 році Державна пожежна команда отримала другий автонасос. Особовий склад ДПК зріс по штату в 1937 році до 39 чоловік.

                В перший місяць Великої Вітчизняної війни особовий склад пожежної команди з бойовою машиною було евакуйовано на Схід в тил країни. Теріторія міста була окупована німецько-румунськими військами до 14 березня 1944 року. Після звільнення міста, радянською армією було знову сформовано міську пожежну команду штатом, який складав 45 чоловік. В основному посади бійців займали дівчата та жінки. На озброєнні знаходився парокінний трубобочковий хід з насосом “Красний факел”. До травня 1945 року начальником команди був Войтко Гнат Полікарпович. З травня 1945 по березень 1947 року начальником команди був Ткачук Ф.Р.

                Ветеран Ю.І.Петровський згадує, що коли він приступив до роботи, то довго дивувався, що пожежниками були тільки жінки, які іноді були вимушені ходити на ліквідацію пожежі пішки. В ті часи Юліан Іполитович одружився з телефоністкою тульчинської пожежної частини Іриною. 1947 рік ще був “голодний”, і тому молодята Петровські справляли весілля в кількості 8-и чоловік, а в якості подарунка отримали від начальника буханець хліба. Зі слів ветерана в післявоєнні часи склад караулу налічував 7 чоловік. Сам Ю.І.Петровський під час Великої Вітчизняної війни отримав 4 поранення, забезпечуючи зв’язок на Білоруському фронті, а згодом і на Далекому Сході у боях з Японією. Пропрацював пожежником до 1977 року. За роки роботи в пожежній частині Тульчина заробив повагу колективу та неодноразово був відмінником бойової та політичної підготовки, про що свідчить запис у відповідній книзі (м.Вінниця).

У 1948 році на озброєння команди поступила автоцистерна ПМБ-3 та парокінний трубобочковий хід з насосом “Красний факел”, який виїжджав в період дощової погоди на вулиці і у села де були грунтові дороги.

Зі слів ветеранів, в радянські часи у місті Тульчині масштабних пожеж не було, а великі пожежі гасили навколо Тульчина – на Вапнярському цукровому складі, Капустянському та Ободівському цукрових заводах. В 12км. від Тульчина, в 1962р. по с.Крищенці під час серпневої спеки зайнялася пожежа, в наслідок якої згоріло 36 домів, пожежу було зупинено на 38-му будинку.

У грудні 2004 року на базі самостійної державної пожежної частини №14 було створено Тульчинський РВ ГУМНС України в Вінницькій області, до складу якої увійшла СДПЧ-14 та сектор наглядово-профілактичної діяльності.

Сьогодні Тульчинський РВ ГУМНС України в Вінницькій області очолює майор внутрішньої служби Рудик Сергій В’ячеславович, у відділі працюють 44 чоловіки, які у 2006 році боролися з 46 пожежами. На озброєнні підрозділу знаходяться 4 автомашини, з них 2 а/м на базі ЗИЛ-130 та 2 а/м на базі ЗИЛ-131, одна з них автодрабина.

Прикладом гасіння пожеж черговими караулами з фактами рятування людей на пожежі, являється випадок 04 березня 2006 року, коли о 08 год. 57 хв. На ПЗЧ СДПЧ-14 Тульчинського РВ ГУМНС надійшло повідомлення від Варчик Наталії Лук’янівни, про те, що сталася пожежа у квартирі №1 двоповерхового 8-ми квартирного житлового будинку по вул.Свідницького, 1 м.Тульчин. На пожежу було направлено відділення чергового караулу СДПЧ-14 м.Тульчин на чолі з начальником РВ ГУМНС. По прибуттю на місце виклику було встановлено, що з вікна кімнати та вхідних дверей виривалось полум’я, у під’їзді щільне задимлення. Люди з другого поверху просили про допомогу. Завдяки оперативним діям КГП, по висувній драбині з вікон 2-го поверху пожежними були врятовані 5 чоловік: Бриндуляк Н.В. 2004р.н., Бриндуляк М.В. 1982р.н., Бриндуляк В.В. 1979р.н., Нагорянського М.В.1997р.н. і Нагорянського В.Л. 1966р.н.

Ланкою ГДЗС на чолі з начальником РВ ГУ МНС Рудиком С.В. із задимленої квартири 2-го поверху винесено на свіже повітря лежачу хвору Сочнєву В.К. 1940р.н. та надано їй першу медичну допомогу до приїзду карети швидкої медичної допомоги. О 9 год.12хв. пожежу було локалізовано та ліквідовано о 9 год. 50хв.

 І маючи нагоду, хочу побажати всім працівникам МНС міцного здоров’я, благополуччя, нових досягнень у виконанні покладених відповідальних та почесних завдань, тому що бойові будні працівників пожежної охорони і МНС – це численні факти мужності, готовності прийти на допомогу і недарма ж телефонний номер – 01  кожен змалечку вивчає чи не найпершим.

 

Вігуржинський Владіслав Олександрович