історія міста

У 1806 році в період російсько-турецької війни в Тульчині стояв другий корпус генерала кавалерії Мейєндорфа, ад’ютантом у якого був Іван Петрович Котляревський – перший класик української літератури, автор «Енеїди» і «Наталки Полтавки». Після закінчення війни з Францією, у 1816 році в Тульчині розмістився штаб 2-ої російської армії під керівництвом фельдмаршала Вітгенштейна, ад’ютантом у якого був П. І. Пестель. Будинок, в якому збирались декабристи. Фото 1955 р. При штабі служило багато офіцерів, які таємно висловлювали свої погляди на зміни державного устрою, життя народу, освіти шляхом реформ. У 1816 році у Петербурзі виникла офіцерська таємна організація „Союз порятунку” (з 1818 р. „Союз Благоденства”). Її очолювала Корінна управа (дума). Цій управі підпорядковувалися місцеві управи в гарнізонних містах. В Україні вони були в Тульчині і Полтаві. Особливо активно діяла Тульчинська управа, яку очолював полковник Павло Пестель. У 1821 році „Союз благоденства” розпався. У березні 1821 року передові офіцери – О.П. Юшневський, М.В. Басаргін, Ф.Б. Вольф, В.П. Івашов, І.Б. Аврамов, брати Крюкови зібрались в Тульчині на квартирі Пестеля, щоб засвідчити народження нового товариства – Південного. Провідна роль у товаристві належала П.І. Пестелю, якого обрали керів-ником. Утворилося і Північне товариство. Обидва товариства мали спільну мету – шляхом військового перевороту повалити самодержавний лад і ліквідувати кріпосне право. Програма діяльності товариства була представлена в Конституції „Руська Правда”, автором якої був П.І. Пестель. Вона передбачала скасування кріпац-тва, перетворення усіх селян на рівноправних громадян, недоторканність приватної власності. У 1823 році цар Олександр І має намір приїхати до Тульчина для огляду військ 2-ої армії. Головнокомандуючий 2-ою армією Вітгенштейн наказує висадити липи по тому шляху, по якому мав проїхати цар. З 30 вересня по 5 жовтня цар Олександр І провів огляд військ. Після огляду на полях села Білоусівки ІІ, цар залишився задоволений бойовою виучкою військ і особливо похвалив П. І. Пестеля за військову підготовку В’ятського полку Урядові стало відомо про діяльність товариства і розпочалися арешти його членів. Пестель і його друг Лорер знищують документи. А «Руську правду» спочатку ховають у Немирові, а потім закопують у селі Кирнасівці, де пізніше вона була знайдена і представлена на суді. 13 грудня 1825 року Пестель назавжди попрощався з Кирнасівкою, з В’ятським полком. При в’їзді в Тульчин його заарештовують. Керівників повстання доправили до Петербурга на суд. За вироком суду повісили П. І. Пестеля, С. І. Муравйова - Апостола, К.Ф. Рилєєва, М. П. Бестужева - Рюміна, П. Г. Каховського 25 липня 1826 року в Петропавлівській фортеці. Так самодержавство жорстоко розправилося з першими російськими благовістителями свободи за спробу добитися щастя й волі для народу. Пам’ятник П.Пестелю м.Тульчин Пам’ятник О.Пушкіну м.Тульчин На час перебування П. І. Пестеля в Тульчині припадають його зустрічі з О.С. Пушкіним